Біолокація

Біолокація – це методика пошуку прихованих об’єктів, підземних вод чи енергетичних аномалій за допомогою спеціальних індикаторів: рамок чи маятника.
Згідно з концепцією біолокації, оператор (людина) через свою нервову систему вловлює слабкі сигнали або випромінювання об’єктів, а рамка в руках служить лише «підсилювачем» та візуальним індикатором цих мікром’язових реакцій.
Інструменти для біолокації
Біолокаційні рамки: Г-подібні металеві прути (зазвичай із міді чи латуні). Під час знаходження об’єкта вони схрещуються чи розходяться.
Маятник: Вантажівка на нитці або ланцюжку (з натурального каменю, металу або дерева). Використовується для отримання відповідей «так/ні» або роботи з картками.
Лоза: Традиційний інструмент у вигляді розвилки з гілки (зараз використовується рідше).